Knowledge baseNewsБаза знанийБаза знаньНовиниНовости

Зона відчуження – це не тільки покинуті міста і села, не тільки ЧАЕС, «Дуга» та Прип’ять, це й унікальні храми – перлини Чорнобильського Полісся, які вистояли усім стихіям наперекір. Їх стіни чули молитви православних вірян багатьох поколінь. Це – особливі святі місця, аналогів яким немає у всьому світі!

Запрошуємо вас відвідати Чорнобильську зону, побачити їх красу та велич! Наголошуємо на тому, що перебування у зоні відчуження на локаціях, які входять до офіційно затверджених маршрутів, є цілком безпечним. Радіаційний фон не становить загрози для вашого здоров’я, якщо дотримуватись правил радіаційної безпеки.

 

Свято-Іллінський храм, місто Чорнобиль

Свято-Іллінський храм діє у Чорнобилі. Дивлячись на нього, від величі захоплює дух!
Історія храму почалась ще у XVI столітті, коли звели деревˊяну церкву. Вона декілька разів страждала від пожеж, поки у 1877 році на її місці побудували камˊяний храм, який освятили у 1878 році. Після приходу радянської влади в 1930-му храм був закритий. Його намагалися зруйнувати, але не змогли, тільки скинули дзвони. Приміщення церкви використовували під склад для зберігання зерна. Проте, під час війни його відкрили. Служби в ньому тривали аж до евакуації Чорнобиля в травні 1986 року. Потім у храмі панувала тиша. Богослужіння були відновлені в 90-х роках і до 2001 року проводились не систематично. Прихожанами храму стали працівники зони відчуження, самосели. Регулярні богослужіння почалися з 2001 року, коли в церкву було призначено постійного священника – Миколу Якушина. Він корінний чорнобилянин, котрий вніс значний вклад у відбудову храму та його збереження. В 2003 році почалася масштабна реконструкція храму. Через 8 років за безпосередньої участі отця Миколи, поряд із святинею, в приміщенні колишньої початкової школи, яка до радянських часів була церковно-приходською, відкрито Чорнобильський церковний музей. Зараз Микола Якушин має чин архимандрита та імˊя – Сергій.
У Свято-Іллінському храмі знаходяться унікальні ікони, аналогів яких немає більше ніде.
  • Наприклад, чудотворний образ Святителя Миколая, шанований як ікона-хранитель Чорнобильської землі. Вона не раз рятувала Чорнобиль від пожеж. Ікона стала ангелом-охоронцем цієї місцевості. Вона набула такого авторитету, що тепер подорожує по всій країні. Ця ікона вже в XVIII столітті шанувалася як чудотворна: від неї неодноразово були зафіксовані випадки зцілення. Дзвіночки в кіоті з боків ікони – символ храмів зони відчуження, яких вже немає.
  • Є в храмі ще дві незвичайні ікони – «Явище Богородиці мешканцям Чорнобиля перед аварією» і «Чорнобильський спас». «Явище Богородиці» було написано у 2002 році за благословенням Блаженнішого Володимира, митрополита Київського і всієї України і за спогадами тих, хто бачив у квітні 1976 року «зірку-полин» і силует Богоматері в небі. Вони спостерігали, як на небі з’явився силует у вигляді Оранти і благословив Іллінський храм. Подія, що сталася 26 квітня 1976, була попередженням про катастрофу – так кажуть у народі. На іконі – Цариця Небесна з архангелами Михайлом і Гавриїлом по обидва боки. В руках у Богоматері трава полин. Праворуч і ліворуч від ікони укріплені капсули з полином, зібраним у зоні відчуження. Автор ікони – художник Іоанн. На жаль, прізвище, поки що, дізнатись не вдалось.
  • На згадку про загиблих і за здоров’я тих, хто вижив, спеціально для Свято-Іллінського храму була написана ікона «Чорнобильський спас». Ідея створення ікони належить Юрію Андреєву – колишньому президентові Всеукраїнської організації «Союз Чорнобиль Україна» та працівнику Чорнобильської атомної станції, який отримав велику дозу радіоактивного опромінення під час ліквідації аварії на ЧАЕС. Унікальність ікони в тому, що на ній разом з ліками Святих зображені прості люди – ліквідатори. Юрій Андреєв запитав у Митрополита Київського Володимира, чи можлива ікона Спаса разом з чорнобильцями? Владика одразу дав благословення іконописцю Владиславу Горецькому на написання ікони. Він володіє унікальною технікою роботи з сусальним золотом. З початку квітня 2003 року, Юрій Андреєв і Владислав Горецький почали працювати над сюжетом і композицією ікони. До 2006 року ікона знаходилась в Успенському храмі Києво-Печерської Лаври, а потім була передана у Чорнобиль. На жаль, в 2014 році Юрій Борисович Андреєв помер. Йому було 63 роки.
Це не усі пам’ятки храму. Є ще «Дзвін скорботи», який знаходиться у церковному саду. Щороку в ніч аварії в нього дзвонять. На табличці написано: «Зупинись і схили голову, перед тобою древлянська земля з гіркотою ядерної катастрофи, перед народом, який жив тут віками і як пісок розсипався по всьому світу. Боже, допоможи нам, грішним, впоратися з цією бідою!»
Поряд із святинею, в приміщенні колишньої початкової школи, яка до радянських часів була церковно-приходською, відкрито Чорнобильський церковний музей.
Ще є дзвіниця з великою кількістю різних дзвонів. Її подарували представники влади на 25-річчя Чорнобильської аварії. Вона розміщена праворуч від головного входу до храму.
chevron-right chevron-left

Пустинно-Микільський скит Києво-Покровського жіночого монастиря

Скит находиться на території покинутого села Бички на відстані 25 кілометрів від міста Чорнобиль у дуже мальовничому місці. На початку 2000-х років київські сестри-послушниці обрали цю територію для заснування Пустинно- Микільського скиту Києво-Покровського жіночого монастиря. У монастирський комплекс входить церква, корпуси келій, каплиця, кухня-їдальня, гаражі з технікою, пасіка, а також кілька господарських будівель в яких утримуються свійські тварини. В скиту несуть послух 30 монахинь. Засновано скіт було на місці Ново-Микільського чоловічого монастиря, в якому молились багато поколінь ченців.
chevron-right chevron-left

Храм Архистратига Михаїла

В покинутому селі Красне знаходиться дерев’яний храм Архистратига Михаїла, який було споруджено у 1800 році. Характерна для Полісся дерев’яна церква – єдина такого типу, що залишилась у зоні відчуження.
Подібна до цієї церква – Свято-Воскресенська, стояла у селі Товстий Ліс, але вона згоріла. На щастя, Храм Архістратига Михаїла вцілів після масштабних пожеж, які відбулись навесні цього року.
В радянські часи церкву закривали, а одного з настоятелів навіть заслали до Сибіру. Після аварії на ЧАЕС храм пограбували, ікони та церковне начиння вивезли. Силами церковної громади Свято-Іллінського храму та адміністрації зони відчуження була виконана реставрація куполів православної святині. В наші часи у храмі проводять службу раз на рік, в поминальні дні, коли до Красного приїжджають колишні мешканці.
chevron-right chevron-left

 Церква Казанської Ікони Божої Матері

Цікаве місце для бачення колишнього життя старообрядців, їх культури, архітектури.
У XVIII столітті село Замошня (Замошшя) було західною частиною села Глинка. В Замошні (Замошші) проживали в основному старообрядці. У 1898 році вони побудували велику кам’яну церкву Казанської Ікони Божої Матері й жіночий монастир при ній, де мешкало 10 чорниць. За декілька кілометрів існував заснований у 1805 році чоловічий монастир з церквою Різдва Христового та каплицею Димитрія Мироточивого (храми звели 1829 року). В 1900 році населений пункт став окремим поселенням та нараховував 611 осіб. За радянських часів, у 1929 році, церкву Казанської Ікони Божої Матері зачинили й зробили з неї склад, але перед цим зняли нави (купола), дах перекрили шифером. Після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року, всіх мешканців села було евакуйовано. Через декілька років, дах церкви повністю згорів. Святиня збереглася частково. Громадою Свято-Іллінського храму в церкві було розпочато відновлювальні роботи. Але через відсутність коштів в останні роки вони не ведуться. Щороку в престольне свято архимандрит Сергій (настоятель Свято-Іллінського храму в Чорнобилі) та громада приїжджають в село Замошня щоб провести літургію в церкві Казанської Ікони Божої Матері. Вони моляться за усіх живих, за тих, хто працює в зоні відчуження, за тих, хто віддав своє життя під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також за те, щоб хватило сил і спроможності вберегти старовинну реліквію. Зі слів протоієрея Сергія: «Люди подорожують, відвідують різні місця, щоб найти відповідь…І приїжджаючи в такі намолені місця, вони її знайдуть».
chevron-right chevron-left

Церква Покрова Пресвятої Богородиці

До 50-60-х років минулого століття в селищі Поліському на одній ділянці існували храми різних релігій, серед них і православна церква.
Після зруйнування старої церкви віруюча громада почала збиратись в одному із будинків, де мешкала літня жінка. Поступово його переобладнали та перебудували. Так з’явилась Церква Покрова Пресвятої Богородиці. Багато років віруючі збирались у церкві, навіть після відселення. Виселене селище оживає двічі на рік – на Покрова Пресвятої Богородиці та у першу неділю після Великодня. Поліщуки потрапляють до рідного містечка за спеціальними перепустками. Зазвичай після служби колишні мешканці Поліського сідали за великий стіл що знаходився просто неба поруч із будівлею. В цьому році стіл пустував. Місця хватило й в невеликій прибудові, що у дворі храму.
chevron-right chevron-left
  • Православні храми та скит входять до складу офіційно затверджених маршрутів. У вас є можливість відвідати не тільки їх, але й інші визначні місця Чорнобильської зони, такі, як, наприклад, секретний об’єкт радянської доби – «Дуга», місто Прип’ять чи Чорнобильську атомну електростанцію, адже зона відчуження відкрита для відвідування. Подорож до Чорнобильської зони – це захоплююча подія, яку варто пережити!