НовиниНовости

Ураховуючи важливе значення правової освіти в подальшій розбудові України як правової держави, вихованні у громадян поваги до закону і прав людини, Указом Президента України від 8 грудня 2008 року N 1149/2008 започатковано проведення Всеукраїнського тижня права щороку в тиждень, що включає 10 грудня – День прав людини, який відзначається в пам’ять проголошення Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році Загальної декларації прав людини.

Загальна декларація прав людини започаткувала розроблення та укладання низки міжнародних документів з прав людини, серед них – Конвенція про попередження злочину геноциду 1948 року, Женевські конвенції про захист прав людини під час збройних конфліктів 1949 року, Європейська конвенція захисту прав людини та основних свобод 1950 року, Декларація прав дитини 1959 року та інші.
Людина, її життя і гідність, права та свободи визнано найвищою цінністю кожної держави. Права людини є невідчужуваними та непорушними. Право кожної людини захищати свої права та інтереси гарантовано Конституцією.

Однією із найважливіших суспільних цінностей є права і свободи людини та громадянина, які являються головним об’єктом більшості конституційно – правових відносин.

Задекларовані в Конституції права, свободи і обов’язки людини та громадянина є виразом та підґрунтям правового виміру існування особи в суспільстві, окреслюють та гарантують межі її свободи та відповідальності у соціумі та є складовою життєдіяльності людини у відносинах з іншими людьми і державою.

Важливим засобом реалізації та захисту прав та свобод людини є гарантії. Вони є системою норм, принципів та вимог, які забезпечують процес дотримання прав та законних інтересів людини. Призначенням гарантій є забезпечення найсприятливіших умов для реалізації конституційно закріпленого статусу людини. Таким чином, гарантії є засобом, що забезпечує перехід від передбачених конституцією можливостей до реальної дійсності. Гарантії реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина – це умови та засоби, принципи та норми, які забезпечують здійснення, охорону і захист зазначених прав, є порукою виконання державою та іншими суб’єктами правовідносин тих обов’язків, які покладаються на них, з метою реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Ефективність гарантій залежить від рівня розвитку загальноправових принципів, стану економіки, рівня розвитку демократичних інститутів, наявності системи досконалих законів у державі, ефективності механізмів реалізації законів, ступеня правової свідомості і правової культури населення, узгодженості інтересів населення та суспільства вцілому і наявності високоефективного органу конституційного контролю.

Так, свої права і свободи людина може ефективно здійснювати переважно за умови надання їй необхідної правової допомоги, право на яку кожному гарантується ст. 59 Конституції України. При цьому кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Крім того, згідно із цією статтею, у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

Держава в особі відповідних органів визначає певне коло суб’єктів надання правової допомоги та їх повноваження. Аналіз чинного законодавства України з цього питання дає підстави визначити, зокрема, такі види суб’єктів надання правової допомоги:

  • державні органи України, до компетенції яких входить її надання;
  • адвокатура України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист людини від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні будь-яких справ у судах та інших державних органах;
  • суб’єкти юридичної діяльності, які надають правову допомогу клієнтам у порядку, визначеному законодавством України; об’єднання громадян для здійснення і захисту своїх прав і свобод.

Міністерство юстиції України здійснює інформування населення про діяльність установ юстиції, сприяє поширенню знань про право, роз’ясненню чинного законодавства, забезпечує взаємодію державних органів у проведенні спільних заходів, спрямованих на підвищення правової свідомості населення, тощо.

Ст. 55 Конституції України передбачає: «Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань».

Одним із найбільш доступних і тому поширених засобів захисту своїх прав є звернення зі скаргами, зауваженнями та пропозиціями до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків.

Відповідно до ст. 56 Конституції України «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень».

Ця конституційна норма спрямована на забезпечення захисту громадянина від чиновницького свавілля, матеріальної компенсації шкоди, завданої громадянинові в результаті незаконного порушення його прав і свобод, дотримання законності в діяльності державних органів, їх посадових і службових осіб.

Один із способів боротьби людини за свої права – це звернення за їх захистом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на підставі ст. 55 Конституції України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб». Ст. 8 Конституції України гарантує «звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України», адже її норми є нормами прямої дії.

Після використання всіх національних засобів правового захисту кожен, згідно зі ст. 55 Конституції України, має право звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Можливість використовувати порядок захисту своїх суб’єктивних прав і свобод, який певний час застосовується у країнах – членах Ради Європи, з’явилась у громадян України після вступу України до Ради Європи і прийняття Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який набрав чинності з 22 вересня 1997 р.

Рішення Європейського суду мають не тільки індивідуальне значення для людини, яка звернулася до нього, а й у певному сенсі універсальне значення: вони є орієнтиром для національних судів, у тому числі для Конституційного Суду України, вони надають можливість більш глибоко і правильно зрозуміти обсяг і зміст гарантованих Європейською конвенцією з прав людини, іншими міжнародними актами, а також і Конституцією України прав і свобод людини і громадянина, а отже, більш ефективно захищати їх.

Хоча конституційно Україна проголошена правовою державою, але навряд чи викликатиме зараз заперечення твердження про те, що значною мірою це конституційне положення є не стільки констатацією певного існуючого, реального політико-правового стану, скільки лише визначенням тієї загальної мети, до якої має крокувати у своєму розвитку як українська держава, так і суспільство.

Будуючи громадянське суспільство і правову державу, ми вчимося жити за конституцією, за законами і міжнародними стандартами не лише у політико-правовій сфері. Стараємося втілювати у життя різні принципи і норми, створювати демократичні стандарти життєзабезпечення громадян. Тому поштовхом до процесу удосконалення існуючих і побудови нових стандартів правової держави і сильного право освіченого громадянського суспільства в Україні виступає не стільки бажання суб’єктів державної влади, скільки зміна суспільних відносин і відповідна необхідність зміни тих регулятивних правових принципів, які регулювали їх раніше.

На сьогоднішній день Міністерством юстиції України реалізується загальнонаціональний правопросвітницький проект “Я МАЮ ПРАВО!”, метою якого є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту «Я МАЮ ПРАВО!», є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному (офіційний веб-сайт проекту: https://pravo.minjust.gov.ua/ua, координаційний центр з надання правової допомоги цілодобово, безкоштовно: 0 (800) 213-103.

Відповідно до вимог Указу Президента, Кабінет Міністрів України, обласні, Київська міська державна адміністрація повинні розробити заходи та забезпечити їх виконання, а саме: інформування громадян про гарантовані їм Конституцією та законами України права у відповідних сферах, зокрема через засоби масової інформації, шляхом запровадження телефонних “гарячих ліній”, організації зустрічей з громадянами за місцем проживання, виготовлення та розповсюдження відповідних інформаційних матеріалів; запровадження на регіональному телебаченні програм, орієнтованих на підвищення рівня правової культури та правової свідомості громадян та ін.