NewsНовиниНовости

Шлях до Свято-Іллінського храму – єдиного діючого в зоні відчуження, проходить по вулицям Радянській та Карла Лібкнехта. Історія храму почалась ще у XVI столітті, коли звели деревˊяну церкву. Вона декілька разів страждала від пожеж, поки у 1877 році на її місці побудували камˊяний храм, який освятили у 1878 році. Храм будували кілька поколінь чорнобильців. Цемент був виготовлений за давньою технологією – на курячих яйцях. Місцеві жителі носили сюди яйця як податок, десятину. Вони додавалися в цементний розчин при будівництві – яйця його дуже зміцнювали. Історик та краезнавець Лаврентій Похилевич згадує, що саме тут був знайдений чудотворний образ Святителя Миколая, шанований як ікона-хранитель Чорнобильської землі. Кажуть, у 1873 році тут проїздом був Олександр II, обурений тим, що в Чорнобилі замість храму одне лише попелище – храм згорів незадовго до цього черговий раз – і на будівництво нового зі скарбниці було виділено 30 тисяч рублів. Будівництво велося за прямого сприяння царя. Пˊять років по тому в Чорнобилі було встановлено бюст Царю-визволителю, який згодом без вісті пропав в радянські роки. Однак, при реставрації Свято-Іллінської церкви в 2003 році він був несподівано знайдений під притвором, ймовірно, закопаний там парафіянами. Зараз бюст зберігається в храмі і доступний для огляду. Після приходу радянської влади в 1930-му храм був закритий. Його намагалися зруйнувати, але не змогли, тільки скинули дзвони. Приміщення церкви використовували під склад для зберігання зерна. Проте, під час війни його відкрили. Служби в ньому тривали аж до евакуації Чорнобиля в травні 1986 року. Тоді настоятелем храму був отець Микола Гасиця. При храмі було розташоване Чорнобильське благочиння. До нього входили Чорнобильский, Бородянський та Іванківський райони. Миколу Гасицю перевели у село Микуличі, Бородянського району. Деякі речі з храму перевезли. Потім у храмі панувала тиша. Богослужіння були відновлені в 90-х роках і до 2001 року проводились несистематично. Прихожанами храму стали працівники зони відчуження, самосели. У цей період богослужіння у храмі проводив 80-річний священик протоієрей Федір Ленок. Регулярні богослужіння почалися з 2001 року, коли в церкву було призначено постійного священника – Миколу Якушина. Він корінний чорнобилянин, котрий вніс значний вклад у відбудову храму та його збереження. В 2003 році почалася масштабна реконструкція храму. У 2011 році зусиллями та за безпосередньої участі отця Миколи, поряд із святинею, в приміщенні колишньої початкової школи, яка до радянських часів була церковно-приходською, відкрито Чорнобильський церковний музей. Зараз Микола Якушин має чин архімандрита та імˊя – Сергій.

СВЯТИНІ ХРАМУ
ІКОНИ

Головна давня святиня храму – ікона Святителя Миколая Мирлікійського. Вона не раз рятувала Чорнобиль від пожеж. Ікона стала ангелом-охоронцем цієї місцевості, причому потім набула такого авторитету, що тепер подорожує по всій країні. Ця ікона вже в XVIII столітті шанувалася як чудотворна: від неї неодноразово були зафіксовані випадки зцілення. Дзвіночки в кіоті з боків ікони – символ храмів зони відчуження, яких вже немає.
Є в храмі ще дві незвичайні ікони – «Явище Богородиці мешканцям Чорнобилю перед аварією» і «Чорнобильський спас».

«Явище Богородиці» було написано у 2002 році за благословенням Блаженнішого Володимира, митрополита Київського і всієї України і за спогадами тих, хто бачив у квітні 1976 року «зірку-полин» і силует Богоматері в небі. Вони спостерігали, як на небі з’явився силует у вигляді Оранти і благословив Іллінський храм. Подія, що сталася 26 квітня 1976, була попередженням про катастрофу – так кажуть у народі. На іконі – Цариця Небесна з архангелами Михайлом і Гавриїлом по обидва боки. В руках у Богоматері трава полин. Праворуч і ліворуч від ікони укріплені капсули з полином, зібраним у зоні відчуження. Автор ікони – художник Іоанн. На жаль, прізвище, поки що, дізнатись не вдалось.
На згадку про загиблих і за здоров’я тих, хто вижив, спеціально для Свято-Іллінського храму була написана ікона «Чорнобильський спас».

Ідея створення ікони належить Юрію Андреєву – колишньому президентові Всеукраїнської організації “Союз Чорнобиль Україна” та працівнику Чорнобильської атомної станції, який отримав велику дозу радіоактивного опромінення під час ліквідації аварії на ЧАЕС. Унікальність її в тому, що на ній разом з ліками Святих зображені прості люди – ліквідатори. Юрій Андреєв запитав у Митрополита Київського Володимира, чи можлива ікона Спаса разом з чорнобильцями? Владика одразу дав благословення іконописцю Владиславу Горецькому на написання ікони. Він володіє унікальною технікою роботи з сусальним золотом. З початку квітня 2003 року, Юрій Андреєв і Владислав Горецький почали працювати над сюжетом і композицією ікони. До 2006 року ікона знаходилась в Успенському храмі Києво-Печерської Лаври, а потім була передана у Чорнобиль. На жаль, в 2014 році Юрій Борисович Андреєв помер. Йому було 63 роки.

ДЗВОНИ

На території храму в церковному саду знаходиться також «Дзвін скорботи».

 

Щороку в ніч аварії, о 1 годині 23 хвилини в нього дзвонять. Табличка вказує: «Зупинись і схили голову, перед тобою древлянська земля з гіркотою ядерної катастрофи, перед народом, який жив тут віками і як пісок розсипався по всьому світу. Боже, допоможи нам, грішним, впоратися з цією бідою!». В звичайні дні в нього не дзвонять, біля нього лише стоять і моляться. На 25-річчя Чорнобильської аварії влада подарувала церкві нову дзвіницю. До цього на верхівці храму дзвонили в порожні газові балони.

ВЕЛИКА ЧОРНОБИЛЬСЬКА ПОМИНАЛЬНА КНИГА

Велика Чорнобильска поминальна книга була створена у 2008 році настоятелем храму. У цю книгу вписують жителів Чорнобильського району. Два рази на рік книга виноситься на середину храму і під час Божественної літургії на ектенії зачитуються всі імена.

 

chevron-right chevron-left