NewsНовиниНовости

«…У тварин є душа,            

Я бачив це в їхніх очах…»

                                                                                              Фільм «Життя Пі».

 

          Друзів не зраджують і не кидають. Навіть якщо це тварини. Навіть, якщо це безпритульні тварини. Особливо, якщо це безпритульні тварини. Навіть під час війни. Вектор філософії притулку для тварин «Сіріус».

          Ранок на КПП «Дитятки» почався з бурхливої діяльності – команда притулку для тварин «Сіріус» в складі Олександри Мезінової, Максима Гонюкова, Павла Буркацького, Тетяни Сафонової,  навіть ще не в’їхавши на територію зони відчуження, вже опитувала співробітників КПП про місцевих чотирьолапих, яких, на той час, на місці не виявилося.

           Питали про все: кількість, стан, наявність корму, води тощо. Аналіз ситуації, прийняття рішень. Швидко, чітко, професійно. На «Дитятках» разом з супроводжуючими ДП «ЦОТІЗ», волонтери залишили необхідну кількість корму.

Дорогою до Чорнобиля, в районі Залісся, волонтерів зустрів вже відомий лис, зірка Чорнобиля.

Отримавши свою частку, він великодушно відпустив людей.

 

 

Олександра Мезінова, засновник і керівник притулку, вже понад двадцять  років займається проблемами тварин:

«Ми часто приїжджаємо до зони відчуження, але після окупації це перший візит», – розповідає Олександра.

Далі все нагадує оперативні заходи, або пошукову операцію: ми спілкуємося з місцевими волонтерами, поліцією, військовими, отримуємо інформацію про наявність та кількість тварин, залишаємо корм та виїжджаємо на пошуки.

«Нам дуже допомагають місцеві волонтери, що є працівниками зони відчуження», – каже Олександра. «Вони – наші очі та руки в зоні відчуження. Вони годують собак та котів, слідкують за їх станом, ми разом ведемо облік заходів під час візиту і плануємо наступні».

Далі все відбувається за схемою: пошук, огляд, аналіз стану, необхідні процедури.

 

Під час візиту в зону, волонтери проводять  антипаразитарну обробку, згідно протоколу складають календар щеплень, виявляють «важких» тварин, для яких організовують професійне ветеринарне лікування, стерилізують, годують. Роботи вистачає.

 «Наш притулок теж перебував в окупації. Було дуже важко и страшно, але ми вижили, вистояли і відновлюємся. Не забуваєм і наших підлеглих із зони – чужих дітей не буває», – сумно посміхається Олександра.

 Фахівці «Сиріуса» працюють не тільки в Чорнобилі, їх діяльність охоплює всю зону відчуження. Туди, куди неможливо дістатися, корм доставляють місцеві працівники. Вони самі складають логістичні ланцюги, а нам передають інформацію про стан тварин і перелік необхідних заходів на місті. До речі, зараз йде праця над створенням програми інформаційного обміну між організаціями, що опікуються тваринами зони відчуження, щоб уникнути подвійної роботи і зробити відвідування тварин максимально ефективним.

 Завітали добротворці й до поліцейських кінологів, та їх бойових товаришів. Вони розпитали  про потреби, передали корм, засоби обробки, наявну амуніцію, домовились про щеплення.

 День минає швидко. Всі виснажені. Спека.

Встигли зробити практично все, що запланували, а Олександра в думках вже планує наступний візит.

Війна не жаліє нікого і на жаль серед наших тварин теж є втрати.

Екстремальні ситуації дуже гарно розкривають суть людини. Так і війна, визначила – хто є хто. Хтось залишав своїх вихованців самотніх у квартирах, чи виганяв на вулицю, а хтось кілометрами ніс на руках в безпеку до кордону, тому, що це друг, а друзів не зраджують і не кидають. Навіть під час війни. Кожен проходить свій тест на людяність.

Прощаємося з командою «Сіріуса». Невдовзі побачимося знову.

 

Впевнені – їх будуть  дуже чекати!