NewsНовиниНовости
«До лав Радянської армії потрапив восени 1984 року, починав службу в місті Кубинка. В лютому 1985 року мене та ще трьох солдатів відправили служити, як нам тоді сказали, в «Радіоцентр дальнього зв’язку». Ми приїхали на станцію Янів, а потім самостійно добиралися до місця призначення. По дорозі нас питали – куди їдете, та ми мовчали. Бо й самі нічого не знали. На автобусі доїхали тільки до повороту у бік «Дуги». Тоді я ще не знав, що то за об’єкт. Потім йшли пішки до самої військової частини, якщо я не помиляюсь, то близько 8 кілометрів…», – так починає свої спогади колишній військовослужбовець, сержант, Замкомвзвода Роти забезпечення військової частини, старший оператор котельні Олександр КУРТИШ.
Парадокс, але Олександр, відслуживши з лютого 1985 року по 7 травня 1986 року, в наш час, у 2022 році вперше потрапив на територію, де розташовано низькочастотну та високочастотну антени «Дуги». У 80-х він тільки бачив їх здалеку. Чому? Про це пізніше.
Одразу в частині Олександр отримав від керівництва інструкції: за територію військового формування виходити заборонено. Це стосувалось й офіцерського складу. Щоб поїхати до Прип’яті або Чорнобиля, офіцер повинен був написати рапорт й о 18.00 бути вже в частині.
Солдати несли військову службу на території військової частини №74939 «Чорнобиля-2», але потрапити на секретну територію, зокрема туди, де знаходились антени «Дуги» та комунікаційні споруди тим, хто не мав офіцерського звання – було неможливо, навіть не всі офіцери мали таку можливість.
Фотографуватись в казармі, на території військової частини й в багатьох інших місцях було суворо заборонено. Хто мав свої фотоапарати й фотографувався, той сильно ризикував, адже тут були представники КДБ й особливого відділу. Робити світлини дозволялось тільки біля клубу. Нижче є унікальна світлина з «дебмельського» альбому Олександра – у клуба він та його товариші по службі.
За словами Олександра, солдати військової частини мали змогу отримати достроковий «дембель». Як це було можливо? Відповідь на це питання та продовження спогадів Олександра КУРТИША у наших майбутніх дописах в рамках нової рубрики «Дуга: відлуння секретності».
ДОВІДКОВО
Загоризонтна радіолокаційна система «Дуга» – таємний радянський військовий об’єкт, не позначений на карті. Завдяки радіолокаційній системі радянські військові мали миттєво отримати сигнал, якщо США випустили б ядерні ракети у бік СРСР. Будівництво станції поблизу Чорнобильської АЕС пояснювалося її високою енергомісткістю. До середини 1980-х років Чорнобиль-2 був абсолютно секретним об’єктом, який дозволяв відстежувати ракети на дистанції від 900 до 3000 кілометрів на приполярній області. За допомогою найпотужніших і ультрасучасних на той час радарів військові змогли, в прямому сенсі, заглянути за горизонт. На мапах на цьому місці значився дитячий табір.
Після катастрофи 27 квітня командир комплексу Володимир Мусієць дав розпорядження відключити «Дугу». Річ у тім, що разом з повітрям вона затягувала і радіацію.
 
 
 
 
chevron-right chevron-left