Knowledge baseNewsБаза знанийБаза знаньНовиниНовости

Дикі корови у зоні відчуження – то не видумка й не фейкова інформація. То – чистісінька правда. Нашим супроводжуючим пощастило їх побачити.
Трохи з історії появи тварин, які за замовчуванням повинні бути свійськими. Так колись і було.
Як відомо, після аварії у відселені населенні пункти зони відчуження повернулись деякі місцеві мешканці. Згодом їх назвали самопоселенцями. Були такі й у селі Луб’янка. Літня сімейна пара тримала корів, потім, коли їх не стало, тварин прихистив дідусь-сусіда. З 2012 року рогата худоба стала нічиєю. Вивезти тварин із зони відчуження неможливо. Коровам потрібно було пристосовуватись до обставин. І то в них вийшло! За 9 років з декількох особин їх кількість зросла до 19. З них 16 дорослих корів і 3 телят.
Фахівці ЧРЕБЗу стверджують, що здичавіла худоба стійко переносить умови, в яких опинилась, включаючи й холоди та морозну погоду.
Тримається стадо разом. Телята вибирають найбезпечніше місце в стаді між дорослим бугаєм і коровами. Молоді бики залишаються у стаді, а не створюють своє після досягнення полової зрілості.
Де вони знаходять їжу? Дикі корови «кочують» по території навколо Луб’янки. Колись самопоселенці вирощували багато городніх культур для особистого вжитку. Земля там родюча, тому там й досі є чим поживитися. Крім того, гілки, суха трава та інші дари дикої природи.