На сьогодні у зоні відчуження функціонують такі маршрути:

№ 1 КПП «Дитятки» — с. Черевач — с. Залісся — м. Чорнобиль;

Маршрут до м. Чорнобиль починається з головного контрольно-пропускного пункту «Дитятки», який знаходиться поряд з селом Дитятки та пролягає через покинуті села Черевач і Залісся. Залісся — одне з найбільших сіл Чорнобильської зони. На прикладі вцілілих будівель можна ознайомитися з архітектурою, притаманною регіону. Чорнобиль – місто, якого не торкнулась декомунізація. Окрім покинутих будівель тут можна побачити пам’ятник Леніну, а центральна вулиця усе ще має назву Радянська.

№ 2 м. Чорнобиль (майданчик біля Свято-Іллінського храму);

Огляд території, де розташований Свято-Іллінський храм — єдиний з діючих храмів Чорнобильської зони, споруджений у другій половині XIX століття. До того на місці храму стояла дерев’яна церква, побудована у XVI столітті.

№ 3 м. Чорнобиль (меморіал «Тим, хто врятував світ», Свято-Іллінський храм, Меморіальний комплекс «Зірка Полин»);

Ви відвідаєте пожежну частину міста Чорнобиль, розташовану по вулиці Кірова. Частина функціонує в даний час, меморіал «Тим, хто врятував світ» знаходиться біля неї. Монумент присвячений ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС — не тільки пожежним, але і людям інших спеціальностей, які брали участь у ліквідації наслідків аварії. Робили його не професіональні скульптори, а пожежні. Існує легенда, що скульптури зроблені з того самого бетону, який подавали прямо в «Саркофаг», коли будували конструкцію.

Свято-Іллінський храм. Якщо він буде відчинений, то окрім споглядання зовнішньої території та самої будови, яка є унікальною, вам пощастить побачити ікону Спаса із зображенням ліквідаторів, лікарів та Богородиці. Меморіальний комплекс «Зірка Полин», який розкинувся на території зони відчуження в центрі міста Чорнобиль, був побудований у 2011 році. У центрі комплексу стоїть ангел і сурмить у про катастрофу, далі можна побачити Алею пам’яті, поряд знаходиться музей.

№ 4 м. Чорнобиль — с. Паришів;

Крім споглядання пам’ятних місць Чорнобиля, в селищі Паришів, яке знаходиться на відстані семи кілометрів від міста Чорнобиль і розташоване на лівому березі річки Прип’ять, ви зустрінетесь із самопоселенцями – людьми, які проживають у зоні відчуження, побачите їх традиційні хати та господарські будівлі.

№ 5 м. Чорнобиль — ЧАЕС — Комплекс «Вектор» (чиста зона) — ПЗРВ «Буряківка» (чиста зона);

Маршрут для технічних візитів.

№ 6 м. Чорнобиль — ЧАЕС — став-охолоджувач;

З міста Чорнобиль маршрут пролягає до Чорнобильської АЕС, де відвідувачі з оглядового майданчика зможуть побачити атомну електростанцію та новий конфайнмент — багатофункціональний комплекс для перетворення об’єкта «Укриття» в екологічно безпечну систему. Також на території станції є стіна пам’яті, де вказані прізвища працівників ЧАЕС, які загинули в перші дні аварії 1986 року, серед них і два жіночих. Поряд зі стіною знаходяться двохсотрічний дзвін, що встановлений на триметровій арці, а також символ Чорнобильської атомної електростанції — пам’ятник Прометею. Раніше, до аварії, він стояв у місті Прип’ять, біля однойменного кінотеатру, але був перенесений на територію АЕС. За бажанням відвідувачів можна потрапити на місток через обвідний канал і погодувати рибу.

№ 7 м. Чорнобиль — м. Прип’ять;

Огляд Припˊяті. Населення цього міста станом на листопад 1985 року становило 47 500 осіб. На сьогоднішній час це місто-привид, яке кориться тільки часу та природі. Кинутий атомоград, одне з найбільших залишених міст світу, розташоване в дельті однойменної річки – висотні будинки, готель, кінотеатр, басейн, річковий порт, школи, пожежна та міліцейська частини, парк розваг. Все побачене вражає та змушує замислитись над тим, наскільки людина була й залишається безсилою перед «мирним» атомом, але водночас — як природа після катастрофи перемагає обставини й відроджується.

№ 8 м. Чорнобиль — Чорнобиль-2 (загоризонтна радіолокаційна система «Дуга»)

Загоризонтна радіолокаційна система «Дуга» – таємний радянський військовий об’єкт, не позначений на карті. Поряд – містечко, відоме як Чорнобиль-2, в якому жило близько тисячі людей – військові, обслуговуючий персонал та їх родини. Потрапити стороннім на таємну територію було неможливо, все навкруги охоронялося. Завдяки радіолокаційній системі радянські військові мали миттєво отримати сигнал, якщо США надумали б випустити ядерні ракети в сторону СРСР.

№ 9 м. Чорнобиль — Красне;

В покинутому селі Красне знаходиться дерев’яний храм Архистратига Михаїла, який було споруджено у 1800 році. Характерна для Полісся дерев’яна церква – єдина такого типу, що залишилась у зоні відчуження. В радянські часи храм закривали, а одного з настоятелів навіть заслали до Сибіру. Після аварії на ЧАЕС храм пограбували, ікони та церковне начиння вивезли. Силами церковної громади Свято-Іллінського храму та адміністрації зони відчуження була виконана реставрація куполів церкви. В наші часи у храмі проводять службу раз на рік, в поминальні дні, коли до Красного приїжджають колишні жителі.

№ 10 м. Чорнобиль — Поліське;

Поліське – колишнє селище міського типу, було центром Поліського району з березня 1923 року по листопад 1993 року. Розташоване на півночі Київщини над річкою УЖ (притока Припˊяті). Одна з перших писемних згадок про поселення з’являється у 1415 році, але офіційною датою заснування вважають 1215 рік. До катастрофи селище нараховувало 12 тис. осіб. Після аварії Поліське стало головним центром евакуації міста Припˊять. Відселення жителів самого селища відбулося не одразу в 1986-му, а почалося лише у 1990 році. Тепер Поліське, переживши декілька пожеж, нагадує руїну.

№ 11 м. Чорнобиль — пт. «Сказочний»;

Дитячий табір відпочинку, що знаходиться поблизу селища Іловниця, оточений мальовничими місцями, майже біля річки Уж. Згідно з регламентом цивільної оборони на ЧАЕС, у разі аварії або будь-якої надзвичайної ситуації, оперативний персонал атомної станції евакуювався в «Казковий». Що і сталось навесні 1986 року. Функціонував табір до 90-х років минулого століття, як місце проживання персоналу Чорнобильської АЕС та зони відчуження.

№ 12 м. Чорнобиль – с. Черевач – с. Розсоха – с. Бички;

Кінцева ціль маршруту – селище Бички, покинуте невелике село в південно-західній частині зони відчуження, розташоване на правому березі річки Уж, на кордоні тридцятикілометрового периметра зони. Селище виникло в першій чверті ХХ століття, як поселення при заснованому Свято-Нікольському чоловічому монастирі. Раніше монастир був розташований в Чорнобилі на берегу Припˊяті, але через постійні повені його перенесли в Бички. В 1842 році Микола І видав наказ про закриття святилища, але монастир не закрили, хоча було заборонено приймати туди нових людей. В 1874 році на території монастиря сталася пожежа, яка знищила велику кількість приміщень та сам храм. Того ж року була збудована нова церква. Закрили монастир у 1930–х роках. На початку 2000-х київські сестри-послушниці вирішили заснувати жіночій Пустинно-Микільский монастир, скит Києво-Покровського монастиря.

№ 13 Чорнобиль – с. Опачичи – с. Купувате;

Цей маршрут сміливо можна назвати «гостьовим». Він пролягає через села, в яких живуть самопоселенці. З кожним роком їх кількість зменшується. Так, наприклад, в Опачичах залишилась одна стара жінка, а в Купуватому постійно мешкає біля п’ятнадцяти людей. Опачичі — розташоване в південно-східній частині зони відчуження, поблизу річки Прип’ять. Вперше Опачичі згадуються у 1646 році в заповіті Петра Могили як його власність. У селі була церква Різдва Богородиці, яку перенесли з Чорнобиля в 1859 році, потім побудували новий храм — Свято-Миколаївський, а стару церкву розібрали. У селі працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека, колгосп імені 1-го Травня. Опачичі було центром сільради, в підпорядкування якого входили села Кам’янка та Плютовище. Напередодні аварії на ЧАЕС в селі проживала 681 особа. Село було евакуйовано на початку травня 1986 року. Мешканці після аварії на ЧАЕС були відселені в Нові Опачичі, Макарівського району Київської області. Купувате – стародавнє селище, яке знаходиться на пагорбі, а у його підніжжя на родючому чорноземі біля торф’яників розташовані городи самопоселенців. Іноземці, коли бачать землю, дивуються та часто її знімають. У минулому Купувате — центр однойменної сільради, до якої входили також села Городище та Оташів. У селі діяв колгосп імені ХХ з’їзду КПРС, були початкова школа, клуб, бібліотека.

№ 14  Водний маршрут руху: р. Уж – р. Припˊять – до м. Чорнобиль;

№ 15 Водний маршрут руху: р. Дніпро – р. Припˊять – р. Дніпро – до с. Теремці;

№ 16 Водний маршрут руху: р. Дніпро – р. Припˊять – до м. Чорнобиль;

№ 17 Водний маршрут руху: р. Дніпро – р. Припˊять – до Залізничного мосту;

№18  Водний маршрут руху: р. Дніпро – р. Припˊять – р. Брагінка – до с. Ладижичі;

№ 19 Повітряний маршрут руху: КПП «Дитятки» – с. Черевач – м. Чорнобиль;

№ 20 Повітряний маршрут руху: КПП «Зелений мис» – с. Опачичі (с. Оташів) – м. Чорнобиль;

№ 21 Повітряний маршрут руху: м. Чорнобиль – р. Уж – с.Рагівка.

№22 Веломаршрут КПП «Зелений мис» – село Купувате – село Оташів – село Плютовище – село Опачичі – КПП “Зелений мис”

Частина веломаршруту проходить зеленою зоною – через ліси Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Першою локацією є село Куповате. Тут мешкає 11 самопоселенців. Село знаходиться у живописному місці. Після аварії тут була експериментальна агроферма. Наступним на шляху велотуристів постає село Оташів. До аварії на ЧАЕС село було одним з найулюбленіших місць відпочинку киян, тому що на березі річки Прип’ять існувала база відпочинку «Білий лелека» та мисливська база. Ділянка маршруту між Оташевим та Плютовищем проходить вздовж берега ріки Припˊять та її заток. Велотуристи матимуть змогу насолодитися гарними краєвидами! Плютовище – маленьке покинуте село, де на момент аварії на ЧАЕС налічувалось 77 мешканців. Місцевість навколо села дуже мальовнича, поруч протікає ріка Припˊять. В Опачичах – селі, в якому колись жили самопоселенці, наразі залишилось тільки 2 літні жінки. На території села розташована лісова пожежна станція державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща». Підприємство займається охороною лісів Чорнобильської зони. Дивіться правила та вимоги до веломаршруту у розділі Інфоцентр.